МОНІТОРИНГ В ОСВІТІ

МОНІТОРИНГ В ОСВІТІ — спеціальна система збору, обробки, зберігання і поширення інформації про стан освіти, прогнозування на підставі об’єктивних даних динаміки й основних тенденцій її розвитку та розроблення науковообґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень стосовно підвищення ефективності функціонування освітньої галузі. Уперше дане поняття було використано у ґрунтознавстві, потім в екології (моніторинг навколишнього середовища), пізніше — у біології, техніці, соціології, економіці, банківській діяльності, психології, теорії управління, медицині. У сфері освіти, зокрема управління якістю освіти, моніторинг використовується порівняно недавно та формується як інформаційна база системи управління освітою. Для України моніторинг в освіті є новим явищем.

Об’єктами моніторингу виступають: 

• система освіти (загальна середня, професійна, вища, національна або загальнодержавна, регіональна система, муніципальна); 
• ресурси (кадрові, матеріально-технічні); 
• процеси (педагогічний процес в цілому та окремі його складові); 
• діяльність (управлінська, трудова, навчальна); 
• явища (вихованість, освіченість, майстерність педагога та ін.).

Функції моніторингу:

• інформаційна; 
• активізуюча; 
• формуюча;
• корекційна; 
• кваліметрична; 
• діагностична;
• аналітична;
• моделююча;
• прогностична;
• управлінська.

Моніторинг в освіті заснований на принципах: 

• узгодженості нормативно-правового, організаційного та науково-методичного забезпечення його складових частин; 
• об’єктивності одержання та обробки даних; 
• комплексності дослідження різноманітних аспектів освітнього процесу, обробки та аналізу одержаних результатів; 
• безперервності та тривалості спостережень за станом освіти;
• своєчасності отримання, обробки та використання об’єктивної інформації про якість освіти; 
• перспективності запланованих моніторингових досліджень, спрямованості їх на розв’язання актуальних завдань розвитку освіти; 
• рефлексивності; гуманістичної спрямованості моніторингу якості освіти;
• відкритості та оперативності доведення результатів досліджень до відповідних органів управління, громадськості, зацікавлених міжнародних установ.

Моніторинг якості освіти

Якість освіти є тим показником, за яким визначається ефективність функціонування системи освіти будь-якої держави на будь-якому етапі її розвитку.

Якість освіти – це сукупність властивостей системи освітньої галузі, що відповідає сучасним вимогам педагогічної теорії та практики й спроможна задовольнити освітні потреби особистості, суспільства, держави. Підвищення якості освіти потребує її постійного дослідження, налагодження системи моніторингу освіти, головною метою якого є збирання, обробка, зберігання та поширення інформації про освітню систему або її окремі елементи, оцінювання й аналіз її показників на всіх рівнях функціонування, поширення та доступ до цієї інформації громадськості, різних користувачів освітніх послуг, посилення управлінських дій щодо якісних показників в освіті, прогнозування її розвитку.

У широкому значенні, моніторинг якості освіти – збору, обробки, зберігання та розповсюдження інформації про стан освіти, інтерпретація зібраних фактів та прогнозування на їх основі динаміки і основних тенденцій її розвитку та розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень стосовно підвищення ефективності функціонування освітньої галузі.

Моніторингові дослідження є надійним інструментом аналізу різноманітних аспектів освітнього процесу. Вони дозволяють отримати реальну картину результативності нововведень, напрямів плану розвитку навчального закладу, якості знань учнів тощо.

Завдання моніторингу в освіті:

-   визначати якість навчальних досягнень учнів, рівень їх соціалізації;

-   вивчати зв'язок між успішністю учнів і соціальними умовами їх життя, результатами роботи педагогів, рівнем їх соціального захисту, моральними установками, запитами, цінностями тощо;

- оцінювати якість кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного, лабораторного забезпечення й оснащення навчальних закладів;

-   оцінювати величину впливу на навчальний процес державних освітніх стандартів, навчальних програм, методичного та технічного обладнання та інших факторів;

-   досліджувати педагогічну практику та успіхи учнів в залежності від соціального статусу та аналізувати політику держав у галузі забезпечення гарантій доступності освіти та поліпшення її якості;

-   виявляти фактори, які чинять вплив на хід і результати освітніх реформ з метою зменшення негативного їх впливу (або, навіть, і нейтралізації);

-   порівнювати результати функціонування закладів освіти, систем освіти з метою визначення найбільш оптимальних шляхів їх розвитку.

Моніторинг як кваліметричний інструмент передбачає:

-    визначення системи критеріїв, показників та індикаторів якості освіти;

- обрання методів оцінювання, які адекватні інструментарію та процедурам вимірювання;

- проведення моніторингових досліджень з метою управління якістю освіти.

Що таке моніторинг?

Що таке моніторинг процедур оцінювання та забезпечення якості освіти?

По-перше, потрібно чітко визначитися з термінами моніторингу процедур оцінювання та забезпечення якості освіти. 

Так, об’єктом даного моніторингу виступають заклади освіти. Предметом даного моніторингу виступають процедури оцінювання та забезпечення якості освіти. Суб’єктом даного моніторингу виступають агенції оцінювання та забезпечення якості освіти.

По-друге, не потрібно плутати моніторинг процедур оцінювання з моніторингом оцінювання (оцінок).  Часто останній просто не має сенсу. 

По-третє, потрібно усвідомлювати, що самі процедури оцінювання є  важливими елементами системи забезпечення  якості освіти та мають розглядатися саме як процедури забезпечення якості освіти. 

Відкритість навчальних закладів та моніторинг процедур

Публічність інформації є важливим стандартом для успішного та ефективного моніторингу  процедур забезпечення  якості освіти в навчальному закладі. Рекомендації європейської асоціації із забезпечення якості вищої освіти, як 

правило, ґрунтуються на стандартах та нормах, що вже значною мірою сформувалися в європейському просторі вищої освіти. Так, в п. 1.7 «Стандартів та рекомендацій щодо забезпечення якості в європейському просторі вищої освіти», в якому йдеться про публічність інформації, як стандарт визначається норма, згідно з якою навчальні заклади повинні регулярно публікувати найсвіжішу, неупереджену, й об’єктивну  інформацію про навчальні програми та кваліфікації, які вони пропонують. При цьому навчальні заклади несуть відповідальність за надання інформації про програми, очікувані результати, використані процедури викладання, навчання та оцінювання знань.

Власне, наявність відповідної інформації в публічному відкритому просторі дозволяє полегшувати постійний та  системний моніторинг  процедур оцінювання та забезпечення якості освіти. Однак,як бути у тому випадку, якщо  суб’єкт, який здійснює моніторинг відповідних процедур, наштовхується на закритість навчальних закладів та вперте небажання надавати відповідну інформацію? Власне, здійснювати постійний та системний моніторинг процедур оцінювання та забезпечення якості освіти проблематично при закритості навчальних закладів.

Чи має суб’єкт моніторингу (агенція оцінювання та забезпечення якості освіти) відмовлятися від моніторингу таких навчальних закладів та їх діяльності взагалі? Ні, за жодних обставин при системному моніторингу не можна відмовлятися від здійснення моніторингу діяльності таких закладів та забезпечення в них відповідних процедур.

 Агенція оцінювання та забезпечення якості освіти має використати всі доступні та передбачені законодавством заходи для отримання відповідної інформації. Врешті-решт отримання та аналіз такої інформації йде лише на користь суспільству. А спроби приховування інформації чи маніпулювання нею є діями, які прямо направлені проти інтересів суспільства та мають знайти належну оцінку. Однак,  як бути з рекомендаціями європейської асоціації із забезпечення якості вищої освіти, які передбачають неодмінну співучасть навчального закладу в проведенні моніторингу? 

На жаль, ряд рекомендацій європейської асоціації не можуть бути повноцінно використані у вітчизняних умовах.