Якість освіти є тим показником, за яким визначається
ефективність функціонування системи освіти будь-якої держави на будь-якому
етапі її розвитку.
Якість
освіти – це сукупність
властивостей системи освітньої галузі, що відповідає сучасним вимогам
педагогічної теорії та практики й спроможна задовольнити освітні потреби
особистості, суспільства, держави. Підвищення якості освіти потребує її
постійного дослідження, налагодження системи моніторингу освіти, головною метою
якого є збирання, обробка, зберігання та поширення інформації про освітню
систему або її окремі елементи, оцінювання й аналіз її показників на всіх
рівнях функціонування, поширення та доступ до цієї інформації громадськості,
різних користувачів освітніх послуг, посилення управлінських дій щодо якісних
показників в освіті, прогнозування її розвитку.
У широкому значенні, моніторинг якості освіти – збору,
обробки, зберігання та розповсюдження інформації про стан освіти, інтерпретація
зібраних фактів та прогнозування на їх основі динаміки і основних тенденцій її
розвитку та розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття
управлінських рішень стосовно підвищення ефективності функціонування освітньої
галузі.
Моніторингові дослідження є надійним інструментом аналізу
різноманітних аспектів освітнього процесу. Вони дозволяють отримати реальну
картину результативності нововведень, напрямів плану розвитку навчального
закладу, якості знань учнів тощо.
Завдання
моніторингу в освіті:
- визначати якість навчальних досягнень учнів, рівень їх
соціалізації;
- вивчати зв'язок між успішністю учнів і соціальними
умовами їх життя, результатами роботи педагогів, рівнем їх соціального захисту,
моральними установками, запитами, цінностями тощо;
- оцінювати якість кадрового, навчально-методичного,
матеріально-технічного, лабораторного забезпечення й оснащення навчальних
закладів;
- оцінювати величину впливу на навчальний процес державних
освітніх стандартів, навчальних програм, методичного та технічного обладнання
та інших факторів;
- досліджувати педагогічну практику та успіхи учнів в
залежності від соціального статусу та аналізувати політику держав у галузі
забезпечення гарантій доступності освіти та поліпшення її якості;
- виявляти фактори, які чинять вплив на хід і результати
освітніх реформ з метою зменшення негативного їх впливу (або, навіть, і
нейтралізації);
- порівнювати результати функціонування закладів освіти,
систем освіти з метою визначення найбільш оптимальних шляхів їх розвитку.
Моніторинг
як кваліметричний інструмент передбачає:
- визначення системи критеріїв, показників та індикаторів
якості освіти;
- обрання методів оцінювання, які адекватні інструментарію
та процедурам вимірювання;
Об'єктами
моніторингу якості освіти можуть бути:
а) система освіти (загальна середня, професійна, вища,
національна або загальнодержавна, регіональна система, муніципальна);
б) процеси (управлінський на різних рівнях державного
управління освітою; навально-виховний процес, педагогічний процес у цілому та
окремі його складові: процес морального та трудового виховання);
в) зміст освіти;
г) рівень і якість сформованості навчальних досягнень,
процес і результати сформованості життєвих принципів та здатності до
самостійного подальшого життя після закінчення школи тощо;
д) діяльність (трудова, навчальна, управлінська);
е) явища (вихованість, освіченість, майстерність педагога
та інші).
Таким чином, можна говорити, про безліч видів моніторингу
в системі освіти.
Серед найпоширеніших підходів, які застосовують в
побудові об'єктивної моделі моніторингу, тобто визначення категорій об'єктів,
відкритих для моніторингових процедур, передусім можна назвати такі:
- результативний підхід, що передбачає моніторинг лише
категорій, що об'єднують об'єкти, які належать до результатів освітнього
процесу;
- системний підхід, який розширює об'єкти, що підпадають
під моніторингові процедури в освіті, об'єднуючи три категорії: категорію, що
об'єднує ресурсні аспекти, тобто ресурси (фінансові, людські тощо), що їх
вкладають в освіту; категорію, яка об'єднує аспекти, що стосуються освітнього
процесу; категорію, до якої входять об'єкти, що належать до результатів
освітнього процесу.
Суб'єкти
моніторингу:
а) органи державного контролю за діяльністю навчальних
закладів;
б) моніторингова служба відповідного рівня;
в) адміністрація навчального закладу, рада закладу,
піклувальна рада;
г) органи громадського та місцевого самоврядування.
Основні
принципи, на яких ґрунтується моніторинг в освіті:
- узгодженість нормативно-правового, організаційного та
методичного забезпечення складових моніторингу;
- об'єктивність одержання та обробки інформації, що
передбачає максимальне виключення суб'єктивних оцінок, врахування всіх
результатів, створення для всіх учасників дослідження рівних умов у процесі
перевірки якості підготовки;
- комплексність дослідження різноманітних аспектів
навчально-виховного процесу, обробки та аналізу одержаних результатів;
- безперервність і тривалість спостережень за станом
освіти;
- своєчасність отримання, обробки та використання
об'єктивної інформації про якість освіти ;
- перспективність запланованих моніторингових досліджень,
спрямованість їх на розв'язання актуальних завдань розвитку освіти;
- гуманістична спрямованості моніторингу – створення
обстановки доброзичливості, довіри, поваги до особистості, максимально
сприятливих умов, позитивного мікроклімату, неможливості використання
результатів досліджень для застосування будь-яких репресивних дій;
- відкритість і оперативність доведення результатів
досліджень до відповідних органів управління, громадськості, зацікавлених
міжнародних установ
Види
моніторингу на рівні навчального закладу
- За
масштабами цілей освіти: оперативний, тактичний,
стратегічний.
- За
етапами навчання: вхідний або
вибірковий, проміжний або навчальний, вихідний або підсумковий.
- За
охопленням об'єкта спостереження: локальний, вибірковий, суцільний.
- За
організаційними формами:
індивідуальний, груповий, фронтальний.
- За
рівнями управління навчально-виховним процесом: керівний, адміністративний, педагогічний, учнівський.
- За
формами суб'єкт-об'єктних відносин: соціальний (зовнішній), взаємоконтроль, самоаналіз.
- За
часовою залежністю: ретроспективний,
попереджувальний, поточний.
- За
частотою процедур: разовий,
періодичний, систематичний.
- За
інструментарієм, що використовується: стандартизований, не стандартизований, матричний.
Немає коментарів:
Дописати коментар